ѕарти¤ зеленых в ”краине (ѕарт≥¤ зелених в ”крањн≥)
’то такi «еленi
√оловне, чого прагнуть «еленi - трансформувати свiдомiсть людей по
вiдношенню до навколишнього середовища.
Iдеологi¤ «елених - апробована часом свiтогл¤дна система, що базуЇтьс¤ на
засадах усвiдомленн¤ та обстоюванн¤ необхiдностi гармонiзацiњ взаЇмодiњ
людськоњ цивiлiзацiњ та природного середовища, антимiлiтаризму та
ненасильства, гуманiзацiњ всiх сфер суспiльного житт¤ i беззастережноњ
поваги прав людини незалежно вiд њњ походженн¤ i соцiального статусу.
«еленi керуютьс¤ принципом: "ћислити глобально - дi¤ти локально".
«еленi - за вiдкрите суспiльство, правову державу, реальний громад¤нський
контроль над владою. ƒержава дл¤ людини, а не людина дл¤ держави.
«еленi - за змiцненн¤ засад парламентаризму i багатопартiйностi. «еленi
протидiють розвитковi авторитарних i тоталiтарних тенденцiй в дi¤льностi
структур державноњ влади.
«еленi виступають за реальну рiвнiсть можливостей дл¤ жiнок i чоловiкiв -
гендернiсть суспiльних вiдносин.
ѕриватна власнiсть - фундамент демократiњ, запорука економiчного прогресу
та соцiальноњ захищеностi громад¤н. ƒержава - гарант його права.
«еленi - за беззастережне дотриманн¤ ™вропейськоњ ’артiњ мiсцевого
самовр¤дуванн¤, за впровадженн¤ принципiв ™вропейськоњ ’артiњ мiст та
™вропейськоњ ƒекларацiњ прав мiст.
«еленi вважають за необхiдне створенн¤ умов дл¤ активного залученн¤
громадських органiзацiй до розв¤занн¤ суспiльно значущих завдань.
«еленi - за дотриманн¤ стратегiњ активного нейтралiтету в сферi мiжнародних
вiдносин. «еленi проти приЇднанн¤ до будь-¤ких вiйськових блокiв, за
поетапну професiоналiзацiю армiњ.
«еленi обстоюють еволюцiйнiсть суспiльного розвитку, заперечують диктат i
насильство у будь-¤ких про¤вах i формах. «еленi наголошують, що реформи в
суспiльствi мають спиратис¤ на загальнонацiональний консенсус, дос¤гненн¤
¤кого Ї спiльним завданн¤м провiдних полiтичних сил. ѕринцип "мета
виправдовуЇ засоби" неприйн¤тний дл¤ «елених.
“ехногенний тиск на довкiлл¤ призвiв до формуванн¤ в другiй половинi ’’
столiтт¤ своЇрiдного "екологiчного iмперативу", що спонукаЇ людство до
постiйного узгодженн¤ економiчних потреб з iнтересами захисту природи.
«еленi стверджують: "Ћише екологiчно доцiльне Ї економiчно вигiдним".
≈кологiчна безпека - центральний елемент нацiональноњ безпеки. ƒо
екологiчноњ безпеки - через економiчнi та правовi механiзми впливу.
—воњм головним перспективним завданн¤м украњнськi «еленi проголошують
розвиток ”крањни ¤к унiтарноњ нейтральноњ правовоњ соцiальноњ держави з
високим рiвнем житт¤, що iснуЇ в гармонiњ з довкiлл¤м
«еленi: роль у формуваннi державноњ полiтики
«елена ≥деолог≥¤ Ї одн≥Їю з найперспективн≥ших з ус≥х ≥снуючих сьогодн≥ в
украњнському пол≥тичному пол≥. ѕерш за все це стосуЇтьс¤ стаб≥льноњ
соц≥альноњ бази, представленн¤ в ур¤дових та виборних владних структурах,
м≥жнародноњ активност≥ та рол≥ у визначенн≥ державних пр≥оритет≥в. ѕарт≥¤
«елених ”крањни маЇ достатню ресурсну базу дл¤ завоюванн¤ сталих позиц≥й у
систем≥ управл≥нн¤ державою Ц ≥ найоптимальн≥шим вар≥антом буде н≥мецький,
коли «елен≥ становл¤ть стаб≥льну складову правл¤чоњ коал≥ц≥њ. ”крањнськ≥
центристськ≥ та л≥воцентристськ≥ ≥деолог≥њ парт≥йними структурами
представлен≥ достатньо широко, тож «елен≥ мають достатн≥й виб≥р у
формуванн≥ пол≥тичних аль¤нс≥в та блок≥в. ѕроте час зм≥нювати стратег≥ю
розвитку парт≥йноњ структури та отриманн¤ громадськоњ п≥дтримки.
ѕр≥оритетною маЇ стати д≥¤льн≥сть на м≥сцевому та рег≥ональному р≥вн≥,
реал≥зац≥¤ локальних довгострокових проект≥в. «елен≥ так само будуть
приваблювати молодь, ¤ка ор≥ЇнтуЇтьс¤ здеб≥льшого на епатаж та соц≥альний
протест. ќднак потенц≥йна електоральна база «елених охоплюЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ профес≥йн≥, в≥ков≥, ф≥нансово-економ≥чн≥
та географ≥чн≥ соц≥альн≥ групи. «д≥йсненн¤ вузькоор≥Їнтованих пол≥тичних акц≥й, залученн¤ населенн¤ до участ≥ у
реал≥зац≥њ програм, що безпосередньо торкаютьс¤ щоденного житт¤ Ц саме так≥ методи роботи диктуЇ «елена ≥деолог≥¤. ѕарт≥¤ «елених ”крањни також запроваджуЇ нов≥ принципи м≥жнародноњ
д≥¤льност≥. Ќайголовн≥ша особлив≥сть м≥жнародного «еленого руху Ц це глобальне значенн¤ еколог≥чних проблем. “ож ≥ украњнськ≥ «елен≥, ≥ м≥жнародний еколог≥чний рух однаково зац≥кавлен≥ у зд≥йсненн≥
локальних природоохоронних та ≥нших програм, насл≥дки ¤ких неминуче позначатьс¤ на загальн≥й еколог≥чн≥й ситуац≥њ. “ому парт≥¤ «елених започатковуЇ низку проект≥в у рамках ≥снуючих
м≥жнародних ≥нвайронментальних програм. ¬они охопл¤ть сфери еколог≥чноњ осв≥ти та вихованн¤, прищепленн¤ «еленоњ культури та навичок
«еленого п≥дприЇмництва, л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в та попередженн¤ локальних еколог≥чних катастроф, виробленн¤ еколог≥чного законодавства та
правовоњ бази, здорового способу житт¤ та соц≥альноњ адаптац≥њ тощо. «елен≥ ¤к парламентська парт≥¤ ≥ надал≥ провадитимуть дружню до еколог≥њ пол≥тику в ус≥х сферах д≥¤льност≥ держави, а не лише у
природоохоронн≥й галуз≥. «окрема, «елен≥ ”крањни п≥дтримують включенн¤ ”крањни до Ївропейських та св≥тових процес≥в
формуванн¤ ≤нформац≥йного сусп≥льства. ≤нформац≥йн≥ технолог≥њ уможливили д≥Ївий контроль ¤к державний, так ≥ громадський, за станом довк≥лл¤ та випадками
його забрудненн¤. “ак само ≥нформац≥йно-телекомун≥кац≥йн≥ технолог≥њ надзвичайно ефективн≥ у
зд≥йсненн≥ просв≥т¤нськоњ роботи. ѓх ≥нтерактивн≥сть заохочуЇ широк≥ кола громадськост≥ до участ≥ в еколог≥чних
акц≥¤х Ц ≥ просто пробуджуЇ в люд¤х ≥нтерес до еколог≥чност≥ њхн≥х щоденних звичок. «елен≥ спри¤ють виробленню й укр≥пленню нац≥ональноњ осв≥ти вс≥х р≥вн≥в,
оновленню њњ зм≥сту та методик. јдже насправд≥ це також Ї сферою безпосередньоњ зац≥кавленост≥ «елених: чим бiльш освiчена ≥
культурн≥ша людина, тим б≥льше вона замислюЇтьс¤ над власним способом житт¤, тим б≥льше њњ хвилюЇ своЇ здоровТ¤ та здоровТ¤
д≥тей, стан довк≥лл¤. ” поЇднанн≥ з принципами ≤нформац≥йного сусп≥льства оновлена нац≥ональна осв≥та стаЇ дожиттЇвою та
дистанц≥йною Ц фах≥вець не втрачаЇ профес≥йних навичок, водночас набуваючи нов≥ знанн¤. ÷е Ї виг≥дним ¤к дл¤ особистост≥, так ≥ дл¤ еколог≥њ, економ≥ки та держави
загалом. «елен≥ в≥дстоюють нову в≥йськову парадигму: невелика профес≥йна арм≥¤,
ор≥Їнтована в основному на висок≥ технолог≥њ, Ї значно еколог≥чн≥шим утворенн¤м, н≥ж численн≥ в≥йськов≥ гарн≥зони, укомплектован≥
дилетантами, що практично не мають жодного у¤вленн¤ про насл≥дки своЇњ д≥¤льност≥, тож см≥ливо зливають паливо ≥
мастила в р≥ки чи в≥дкритий грунт, кидають залишки еколог≥чно небезпечного озброЇнн¤ тощо. р≥м того, п≥д ц≥ неефективн≥ в≥йськов≥ утворенн¤ та пол≥гони в≥дчужуютьс¤
значн≥ територ≥њ, порушуютьс¤ екосистеми. ≤ до всього непрофес≥йна арм≥¤ за тих видатк≥в, що ”крањна може соб≥ дозволити
на њњ утриманн¤, Ї кат≥внею дл¤ чолов≥к≥в найактивн≥шого репродуктивного в≥ку:
мало хто повертаЇтьс¤ з арм≥њ ц≥лком здоровий Ц причому не т≥льки ф≥зично, але й психолог≥чно. «а нашоњ демограф≥чноњ
ситуац≥њ непрофес≥йна арм≥¤ Ц непростиме марнотратство. ƒо сфери безпосереднього ≥нтересу «елених входить ≥ розвиток фундаментальноњ науки: кр≥м пр¤моњ економ≥чноњ вигоди, що стала можливою за
глобальноњ експанс≥њ ≥нформац≥йних технолог≥й, ц¤ галузь Ї найеколог≥чн≥шим виробництвом: основними ресурсами Ї ≥нтелект та ф≥нансов≥ кошти. “ож, пор≥вн¤но з матер≥альним виробництвом, додаткова варт≥сть Ї найб≥льшою за найменшого забрудненн¤ довк≥лл¤ та
витрат природних ресурс≥в. ћ≥жнародн≥ угоди та розпод≥л в≥дпов≥дальност≥ так само мають п≥ддаватись
корел¤ц≥њ в≥дпов≥дно до нац≥ональних еколог≥чних ≥нтерес≥в. “ак, скаж≥мо, 1996 р. –ос≥йською федерац≥Їю було ухвалено
р≥шенн¤ про розморожуванн¤ внеск≥в —–—– до ц≥льового фонду ѕрограми ќќЌ з довк≥лл¤ (UNEP). «а узгодженн¤м з UNEP вир≥шено використати ц≥ кошти дл¤
реал≥зац≥њ природоохоронних проект≥в на територ≥њ –ос≥њ. ÷≥лком зрозум≥ло, що –ос≥¤ виступала ≥ тут ¤к правонаступниц¤ —–—–. ѕроте,
зважаючи на геопол≥тичну специф≥ку под≥бних ситуац≥й, «елен≥ пострад¤нських крањн мають в подальшому наголошувати, що, використовуючи кошти на внутр≥шньорос≥йськ≥ проекти, варто обирати так≥ еколог≥чно неблагополучн≥ обТЇкти, що впливають на еколог≥чну ситуац≥ю ≥ в сус≥дн≥х крањнах (л≥кв≥дац≥¤ забрудненн¤ виток≥в
р≥к, в≥дновленн¤ зал≥сненн¤ ≥ водного балансу в ц≥лому в њх басейнах, еколог≥зац≥¤ прикордонних виробництв, чињ викиди
рознос¤тьс¤ на сус≥дн≥ територ≥њ тощо). як бачимо, державна пол≥тика ≥ щодо оптим≥зац≥њ схем охорони здоровТ¤, ≥
щодо функц≥онуванн¤ паливно-енергетичного комплексу, а також заохоченн¤ високотехнолог≥чного еколог≥чно чистого аграрного
виробництва, система оподаткуванн¤ та наданн¤ податкових п≥льг, кредитуванн¤ виробництва та приватного п≥дприЇмництва Ц будь-¤кий сектор
регул¤тивно-правовоњ д≥¤льност≥ обовТ¤зково маЇ бути в≥дкоригований в≥дпов≥дно до еколог≥чних потреб сусп≥льства. јле все ж в силу ≥деолог≥чноњ специф≥ки парт≥њ «елених окрему увагу маЇмо
прид≥лити саме природоохоронн≥й д≥¤льност≥: анал≥зу сучасноњ ситуац≥њ та визначенню ор≥Їнтир≥в на майбутнЇ. ўодо перспектив розвитку галуз≥, то маЇмо навести перш за все основн≥ позиц≥њ стратег≥њ роботи природоохоронного в≥домства, ¤к≥ виклав
«елений м≥н≥стр —. урик≥н: 1. ≤нтегрована еколог≥чна пол≥тика ¤к зас≥б забезпеченн¤ збалансованого
розвитку сусп≥льства. 2. ƒотриманн¤ та зм≥цненн¤ правовоњ бази щодо питань навколишнього
середовища. «окрема, йдетьс¤ про д≥Їв≥сть вже ≥снуючих закон≥в, проблему ≥мплементац≥њ м≥жнародних документ≥в, а також посиленн¤
цив≥льно-правовоњ та крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за еколог≥чн≥ злочини. 3. «абезпеченн¤ ц≥льового призначенн¤ кошт≥в, що вид≥л¤ютьс¤ на
природоохоронну д≥¤льн≥сть. («а словами —ерг≥¤ урик≥на, в м≥н≥стерств≥ зараз проходить ф≥нансова перев≥рка задл¤ забезпеченн¤
подальшого ефективного використанн¤ кошт≥в). 4. як≥сна зм≥на принцип≥в сп≥вроб≥тництва з громадськими еколо-г≥чними
орган≥зац≥¤ми [1]. “аке формулюванн¤ принцип≥в, чiтке й ¤сне, Ї традиц≥Їю дл¤ «елених, основою налагодженн¤ д≥алогу з громадськ≥стю. ѕ≥сл¤ розпаду —–—–,
¤к зауважуЇ ¬. “ихий, кер≥вник проект≥в ѕрограми розвитку ќќЌ, захисники довк≥лл¤ також були серед перших, хто звернувс¤ до
людей ”крањни з громадсько-пол≥тичними закликами. «верненн¤ «елених ≥ тод≥ було доступне ≥ зрозум≥ле дл¤ кожного [2]. ѕростотою ≥ доступн≥стю характеризуютьс¤ ≥ засади д≥¤льност≥ «елених
јмерики Ц так зван≥ ƒес¤ть ключових ц≥нностей. Ѕ≥льш≥сть з них Ї ун≥версальними, тож серед ≥ншого ≥ ц≥ ц≥нност≥ використовуватимутьс¤ ¤к
ор≥Їнтири дл¤ роботи парт≥њ «елених ”крањни. ќсь цей декалог «елених јмерики: ѕовага до розмањтт¤. ћи повинн≥ поважати культурне, етн≥чне, расове,
сексуальне, рел≥г≥йне ≥ духовне розмањтт¤ в контекст≥ ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥ вс≥х людей. ћи повинн≥ в≥дстоювати найкращ≥
≥деали нашоњ крањни: особисту г≥дн≥сть, громад¤нську активн≥сть, свободу ≥ правосудд¤ дл¤ вс≥х. —оц≥альна справедлив≥сть. ћи повинн≥ надавати соц≥альну допомогу,
обер≥гаючи й розвиваючи г≥дн≥сть особи. ћи повинн≥ заохочувати людей дотримуватись здорового способу житт¤. ћи повинн≥ мати
контрольовану громадськ≥стю систему осв≥ти, що ефективно навчатиме наших д≥тей академ≥чних знань, еколог≥чноњ мудрост≥,
соц≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ та особист≥сного зростанн¤. ћи повинн≥ розвТ¤зувати особист≥сн≥ та групов≥
конфл≥кти поза втручанн¤м адвокат≥в та судд≥в. ћи повинн≥ вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за скороченн¤ злочинност≥. ћи
повинн≥ заохочувати простоту ≥ пом≥рн≥сть. ƒемократичн≥ засади. ћи повинн≥ розвинути систему, що забезпечуватиме та
заохочуватиме самост≥йний контроль над р≥шенн¤ми, що стосуютьс¤ нашого житт¤. ћи повинн≥ гарантувати, що депутати будуть
повн≥стю п≥дзв≥тн≥ виборц¤м. ћи повинн≥ заохочувати та п≥дтримувати УобТЇднавч≥ ≥нститутиФ Ц родину, сус≥дську та церковну
громаду, добров≥льну асоц≥ац≥ю, етн≥чний клуб Ц аби повернути њм функц≥њ, нин≥ передан≥ ур¤ду. ћи повинн≥ вчитис¤ краще розум≥ти традиц≥њ громад¤нськоњ
активност≥, добров≥льноњ д≥¤льност≥ та сусп≥льноњ в≥дпов≥дальност≥. ѕовага до прав ж≥нки. ћи повинн≥ зам≥нити культурну етику пануванн¤ й
контролю б≥льшою к≥льк≥стю сп≥льних шл¤х≥в взаЇмод≥њ. ћи повинн≥ заохочувати людей п≥клуватис¤ про тих, хто не Ї членами њхньоњ
соц≥альноњ групи. ћи повинн≥ спри¤ти утвердженню в≥дпов≥дальних, позитивних та шанобливих стосунк≥в м≥ж представниками р≥зних статей. —оц≥ально ор≥Їнтована економ≥ка. ћи повинн≥ так зм≥нити виробнич≥
структури, аби заохотити перетворенн¤ роб≥тник≥в на сп≥ввласник≥в та п≥дтриманн¤ демократичних стосунк≥в у виробничому процес≥.
ћи повинн≥ розвивати нов≥ види економ≥чноњ активност≥ та заходи, що дозвол¤ть скористатис¤ нов≥тн≥ми технолог≥¤ми, що
утверджують гуман≥зм, свободу, еколог≥чн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть та сусп≥льну сол≥дарн≥сть. ћи повинн≥ в≥дстоювати
економ≥чну безпеку, в≥дкриту дл¤ вс≥х. ћи повинн≥ реструктурувати схему розпод≥лу доход≥в, аби в≥дображати багатства,
створен≥ поза формальною монетарною економ≥кою: в≥дпов≥дальн≥сть за батьк≥вство, веденн¤ домашнього господарства, присадибне сад≥вництво,
громадська д≥¤льн≥сть тощо. ћи повинн≥ обмежити розм≥р та концентруванн¤ потужностей корпорац≥й, не завдаючи шкоди
зростанню ефективност≥ та технолог≥чним ≥нновац≥¤м. ƒецентрал≥зац≥¤. ћи повинн≥ зменшити владу ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ндив≥дуум≥в,
заклад≥в, громад та рег≥он≥в. ћи повинн≥ заохочувати пр≥оритет м≥сцевих культур перед дом≥нуючою монокультурою. ћи
повинн≥ створити децентрал≥зоване демократичне сусп≥льство з пол≥тичними, економ≥чними та соц≥альними ≥нститутами,
реал≥зованими на м≥сцевому р≥вн≥ (щонайближче до дом≥вки), оск≥льки це б≥льш ефективно та практично. ћи повинн≥ врегулювати
потреби в соц≥альному та м≥сцевому самовизначенн≥ та потреби в централ≥зованому розвТ¤занн≥ певних питань. ≈колог≥чна зважен≥сть. ћи повинн≥ керувати людськими сп≥льнотами з
розум≥нн¤м того, що ми Ї частиною природи, а не ≥снуЇмо над нею. ћи повинн≥ жити в межах еколог≥чних та ресурсних можливостей
планети, застосовуючи технолог≥чне знанн¤ дл¤ створенн¤ енергоефективноњ економ≥ки. ћи повинн≥ налагодити кращ≥ стосунки
м≥ж м≥стами та с≥льськими громадами. ћи повинн≥ спри¤ти розвитку еколог≥чного с≥льського господарства та захищати
саморегульован≥ екосистеми. ћи також повинн≥ ор≥Їнтуватись на б≥оцентричну мудр≥сть у вс≥х сферах житт¤. Ќенасильство. ћи повинн≥ в≥днайти д≥Їв≥ альтернативи насиллю на вс≥х р≥вн¤х
Ц в≥д родини та вулиц≥ до нац≥њ ≥ св≥ту. ћи повинн≥ прибрати ¤дерну зброю з «емл≥, аби не турбуватись через нам≥ри
ур¤д≥в. ћи повинн≥ конструктивно використовувати ненасильницьк≥ методи протесту проти пол≥тики, з ¤кою ми не згодн≥, а також
помТ¤кшувати атмосферу пол¤ризац≥њ та егоњзму, що Ї серйозним джерелом насильства. ѕерсональна та глобальна в≥дпов≥дальн≥сть. ћи повинн≥ надавити справжню
допомогу в ≥н≥ц≥ативах крањн третього св≥ту. ћи повинн≥ допомогти ≥ншим крањнам здобути продовольчу та ≥ншу самост≥йн≥сть
щодо базових життЇвих потреб. ћи повинн≥ скоротити оборонний бюджет дл¤ забезпеченн¤ адекватного захисту. ћи повинн≥ утвердити
ц≥ ƒес¤ть «елених пр≥оритет≥в ¤к джерело зм≥н глобального пор¤дку. ћи повинн≥ зм≥нити св≥товий лад, але не створити ≥ншу
величезну етн≥чну державу. ќр≥Їнтац≥¤ на майбутнЇ. ћи повинн≥ стимулювати людей та установи мислити на
довгострокову перспективу, а не лише дл¤ задоволенн¤ егоњстичних ≥нтерес≥в. ћи повинн≥ заохочувати людей розвивати
власне баченн¤ майбутнього та ефективн≥ше д≥¤ти дл¤ його реал≥зац≥њ. ћи повинн≥ визначати, чи Ї нов≥тн≥ технолог≥њ соц≥ально корисними та
керуватись цими визначенн¤ми у формуванн≥ сусп≥льства. ћи повинн≥ привчати ур¤д та ≥нш≥ установи до практики ф≥нансовоњ
в≥дпов≥дальност≥. ћи повинн≥ перейматись ¤к≥стю житт¤, а не неск≥нченним економ≥чним
зростанн¤м ¤к центральним ор≥Їнтиром на майбутнЇ [3]. ѕерерахован≥ пункти вт≥люють методи ефективного функц≥онуванн¤ в≥дкритого,
демократичного екоор≥Їнтованого сусп≥льства з ринковою економ≥кою та м≥цною соц≥альною сферою. ѕарт≥¤ «елених ”крањни вважаЇ цей шл¤х продуктивним та виг≥дним дл¤ нашого сусп≥льства. јле ми
обовТ¤зково маЇмо сп≥вв≥дносити нашу мету, способи њњ реал≥зац≥њ та реальн≥ можливост≥ Ц ¤к економ≥чн≥, так ≥ правов≥. “ому ми
розгл¤немо нижче ресурсно-техногенн≥ особливост≥ соц≥ально-економ≥чноњ ситуац≥њ в ”крањн≥. ≈колог≥чна безпека значною м≥рою залежить в≥д загального стану економ≥ки. ¬
свою чергу, економ≥чний фактор Ї визначальним у забезпеченн≥ соц≥ального захисту людини. Ќа в≥дм≥ну в≥д прийн¤тих норм соц≥альноњ захищеност≥, таких ¤к пенс≥йне
забезпеченн¤, зм≥цненн¤ ≥нституту приватноњ власност≥, п≥дтримка хворих ≥ нем≥чних, працевлаштуванн¤ безроб≥тних,
еколог≥чна складова маЇ здеб≥льшого узагальнюючий характер ≥ не персон≥-ф≥куЇтьс¤. јле св≥това практика захисту еколог≥чних
прав людини ≥ сусп≥льства доводить зворотнЇ, тож ситуац≥¤ в ”крањн≥ значною м≥рою
обумовлена елементарною в≥дсутн≥стю в≥дпов≥дних економ≥чних механ≥зм≥в. ƒостатньо згадати допомогу з боку держави постраждалим внасл≥док
„орнобильськоњ катастрофи або персон≥ф≥ковану допомогу населенню «акарпатськоњ област≥ внасл≥док стих≥йного лиха, ≥ стаЇ
зрозум≥лим, що посиленн¤ еколог≥чноњ захищеност≥ означаЇ ≥ посиленн¤ захищеност≥ соц≥альноњ вс≥х без вин¤тку верств населенн¤. “ож
природоохоронна д≥¤льн≥сть займаЇ не останнЇ м≥сце в регулюванн≥ соц≥альноњ безпеки. ƒл¤ провадженн¤ зваженоњ державноњ пол≥тики маЇмо визначити передус≥м основн≥ еколог≥чн≥ пр≥оритети ”крањни. ќдн≥Їю чи з не найголовн≥ших причин подальшого пог≥ршенн¤ стану навколишнього природного середовища в ”крањн≥ Ї в≥дсутн≥сть ч≥тко
окресленоњ стратег≥њ еколого-економ≥чного розвитку, розмит≥сть ≥ декларативн≥сть р≥шень, спр¤мованих на збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природних
ресурс≥в крањни. Ўк≥длив≥сть пол≥тики еколог≥чних заклик≥в про¤вл¤Їтьс¤ не лише у величезних сусп≥льних втратах, що мають суто
еколог≥чне походженн¤, але й у посиленн≥ зневаги ≥ недов≥ри до будь-¤ких державних р≥шень взагал≥. ќсновоположн≥ принципи д≥¤льност≥ держави щодо стимулюванн¤ ефективного
природокористуванн¤, охорони довк≥лл¤ та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людини закр≥плен≥ в
онституц≥њ ”крањни. ¬≥дпов≥дно до них держава бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть перед громад¤нином за зд≥йсненн¤
природоохоронних функц≥й та п≥дтриманн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги на територ≥њ ”крањни. —татт≥ 50 та 66 ќсновного «акону ”крањни не т≥льки
гарантують право кожного на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤, але й передбачають в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м
цього права шкоди. ѕраво громад¤н ”крањни на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤, кр≥м
онституц≥њ, закр≥плено в окремих кодексах, законах ”крањни, ≥нших нормативних актах, розроблених на п≥дстав≥ вимог ќсновного «акону. ”крањна Ї учасницею понад 30 м≥жнародних природоохоронних конвенц≥й
глобального та рег≥онального значенн¤. √оловн≥ засади державноњ еколог≥чноњ пол≥тики отримали подальший розвиток у комплексно-
програмному документ≥ Уќсновн≥ напр¤ми державноњ пол≥тики ”крањни в галуз≥ охорони навколишнього природного середовища,
використанн¤ природних ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпекиФ, схваленому ¬ерховною –адою ”крањни 5 березн¤ 1998 р. ÷им документом у ¤кост≥ найголовн≥ших пр≥оритет≥в визначен≥ наступн≥ напр¤ми природоохоронноњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥: J гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки ¤дерних обТЇкт≥в ≥ рад≥ац≥йного захисту
населенн¤ та довк≥лл¤, зведенн¤ до м≥н≥муму шк≥дливого впливу насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—; J пол≥пшенн¤ еколог≥чного стану басейн≥в р≥к ”крањни та ¤кост≥ питноњ води; J стаб≥л≥зац≥¤ та пол≥пшенн¤ еколог≥чного стану в м≥стах ≥ промислових
центрах ƒонецько-ѕридн≥провського рег≥ону; J буд≥вництво нових та реконструкц≥¤ д≥ючих потужностей комунальних очисних
канал≥зац≥йних споруд; J запоб≥ганн¤ забрудненню „орного та јзовського мор≥в ≥ пол≥пшенн¤ њх
еколог≥чного стану; J формуванн¤ збалансованоњ системи природокористуванн¤ та адекватна структурна перебудова виробничого потенц≥алу економ≥ки,
еколог≥зац≥¤ технолог≥й у промисловост≥, енергетиц≥, буд≥вництв≥, с≥льському господарств≥, на транспорт≥; J збереженн¤ б≥олог≥чного та ландшафтного р≥зноман≥тт¤, запов≥дна справа. «гаданою постановою визначен≥ також основн≥ завданн¤, виконанн¤ ¤ких маЇ
спри¤ти вт≥ленню у житт¤ зазначених вище пр≥оритет≥в, а також конкретн≥ заходи на р≥вн≥ окремих елемент≥в довк≥лл¤,
галузей економ≥ки та в економ≥ко-правов≥й сфер≥. «а час, що минув, окрем≥ напр¤ми охорони навколишнього природного
середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в були додатково врегульован≥ в≥дпов≥дними
законами ”крањни. —еред останн≥х з них Ц Уѕро курортиФ, Уѕро ф≥зичний захист ¤дерних
установок, ¤дерних матер≥ал≥в, рад≥оактивних в≥дход≥в, ≥нших джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤Ф, Уѕро «агальнодержавну програму
формуванн¤ нац≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ ”крањни на 2000Ц2015 рокиФ, Уѕро «агальнодержавну програму поводженн¤ з токсичними в≥дходамиФ та ≥н. ¬одночас актуальн≥сть зазначених вище
пр≥оритет≥в залишаЇтьс¤ високою, що окремо знайшло своЇ в≥дображенн¤ у ѕосланн≥ ѕрезидента ”крањни до ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 22
лютого 2000 р. Ќезважаючи однак на досить квал≥ф≥коване за технолог≥чною суттю та зм≥стом визначенн¤ згаданих напр¤м≥в, завдань ≥ окремих заход≥в у галуз≥ формуванн¤ еколог≥чно безпечного середовища, необх≥дно наголосити, що њх розробка недостатньо або зовс≥м не враховувала
специф≥ки сучасних ринкових сусп≥льних в≥дносин. “ак≥ напр¤ми ¤к еколог≥зац≥¤ виробництва, буд≥вництво нових очисних споруд,
а тим б≥льше застосуванн¤ прогресивних енерго- ≥ ресурсозбер≥гаючих технолог≥й були б ц≥лком доречними рок≥в 15 тому Ц за
умов планово-директивноњ економ≥ки. —ьогодн≥ ц≥ пр≥оритети Ї скор≥ше закликами. ѕроцеси роздержавленн¤ власност≥ спричинили ≥ переор≥Їнтац≥ю
системи управл≥нн¤ в≥д застосуванн¤ адм≥н≥стративно- перерозпод≥льчих до суто економ≥чних механ≥зм≥в ≥ важел≥в. «а таких умов загальнодержавн≥ програми вже не можуть бути основою еколог≥чноњ пол≥тики. Ќевпинно зростаЇ роль м≥сцевого самовр¤дуванн¤ у вир≥шенн≥ ключових завдань сусп≥льного розвитку. якщо ж
врахувати, що на в≥дм≥ну в≥д виробництва тих чи ≥нших товар≥в охорона довк≥лл¤ Ц це обовТ¤зково конкретна територ≥¤, то
виходить, що еколог≥чн≥ пр≥оритети сьогодн≥ мають визначатис¤ передус≥м за рег≥ональним принципом. ” контекст≥ наведеного досить показовою може бути перша щор≥чна допов≥дь
”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини У—тан дотриманн¤ та захисту прав ≥ свобод людини в ”крањн≥Ф, основн≥
положенн¤ ¤коњ були проголошенi у парламент≥ 28 листопада 2000 р. ” цiй допов≥д≥, зокрема зазначено, що всю територ≥ю ”крањни за р≥внем забрудненн¤
можна умовно розд≥лити на 6 зон: 1 Ц в≥дносно чист≥ територ≥њ = 7%; 2 Ц умовно чист≥ = 8%; 3 Ц малозабруднен≥ 15%; 4 Ц забруднен≥ 40%; 5 Ц дуже забруднен≥ 30%; 6 Ц еколог≥чн≥ катастрофи Ц майже 1% вс≥Їњ територ≥њ ”крањни. “аким чином, можна вважати, що близько 70% вс≥Їњ територ≥њ ”крањни Ї еколог≥чно небезпечними зонами. Ќезважаючи на досить ≥стотне скороченн¤ обс¤г≥в виробництва промисловоњ
продукц≥њ, у багатьох м≥стах р≥вень забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤ шк≥дливими викидами залишаЇтьс¤ надзвичайно високим. ƒо цього сл≥д додати загостренн¤ проблеми очищенн¤ промислових ≥ комунальних ст≥чних вод, накопиченн¤ промислових ≥ побутових твердих
в≥дход≥в, загазован≥сть в≥дпрацьованими газами автотранспорту, що у к≥нцевому рахунку створюЇ загалом нестерпн≥ умови дл¤
проживанн¤ населенн¤ у майже 50 населених пунктах ”крањни. “аким чином, необх≥дно констатувати, що багатор≥чн≥ спроби надати державн≥й еколог≥чн≥й пол≥тиц≥ переважно галузево-ресурсного зм≥сту
не лише не розвТ¤зали на¤вн≥ проблеми, а нав≥ть спри¤ли ще б≥льшому њх загостренню. «береженн¤ такого п≥дходу за сучасних,
принципово ≥нших сусп≥льних в≥дносин Ї особливо небезпечним. јдже держава вже не маЇ багатьох, суто адм≥н≥стративних, важел≥в управл≥нн¤ ≥ ц¤
обставина унеможливлюЇ зд≥йсненн¤ природоохоронних заход≥в нав≥ть у колишн≥х, вкрай обмежених обс¤гах. ¬иправленн¤ такого становища можливе лише шл¤хом наданн¤ еколог≥чн≥й
пол≥тиц≥ переважно рег≥онального зм≥сту. ѕо-перше, саме такий п≥дх≥д обТЇктивно притаманний природоохоронн≥й
д≥¤льност≥. ѕо-друге, органи м≥сцевоњ влади набувають дедал≥ б≥льших повноважень, що
створюЇ досить спри¤тлив≥ умови дл¤ оперативного вир≥шенн¤ проблем охорони довк≥лл¤ безпосередньо на м≥сц¤х. “обто, сьогодн≥
рег≥ональна еколог≥чна пол≥тика маЇ стати найголовн≥шим пр≥оритетом у питанн¤х охорони ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. онкретним вт≥ленн¤м у житт¤ такого п≥дходу маЇ стати розробка рег≥ональних
еколог≥чно збалансованих програм соц≥ально-економ≥чного розвитку, у ¤ких кожний субТЇкт господарськоњ
д≥¤льност≥, незалежно в≥д форми власност≥, повинен отримати св≥й особистий вичерпний перел≥к конкретних завдань з охорони
довк≥лл¤ ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. —учасна практика розробки рег≥ональних комплексних програм
соц≥ально-економ≥чного розвитку не в≥дпов≥даЇ достатньою м≥рою зазначеним вимогам. ѕр≥оритетним завданн¤м парт≥њ «елених ”крањни ¤к парламентськоњ пол≥тичноњ
структури, зокрема, Ї орган≥зац≥йно-правове забезпеченн¤ охорони довк≥лл¤. ƒл¤ дос¤гненн¤ оптимального р≥вн¤
ефективност≥ ц≥Їњ д≥¤льност≥ мають бути перш за все визначен≥ особливост≥ реал≥зац≥њ природоохоронноњ пол≥тики в ”крањн≥.
–озгл¤немо цей аспект детальн≥ше. Ќадто упов≥льнене запровадженн¤ в ”крањн≥ ринкових економ≥чних в≥дносин у
ф≥нансов≥й (насамперед податков≥й) пол≥тиц≥ та обвальн≥ банкрутства субТЇкт≥в господарюванн¤, суттЇв≥ невизначеност≥ у
питанн¤х власност≥, т≥ньова економ≥ка та ≥нш≥ негаразди сьогоденн¤ спричинили формуванн¤ в крањн≥ досить своЇр≥дноњ
системи ручного управл≥нн¤ сусп≥льним розвитком. « одного боку, колишньоњ Їдиноњ владноњ
адм≥н≥стративно-командноњ вертикал≥ вже не ≥снуЇ, з ≥ншого Ц регулюванн¤ багатьох питань соц≥ально-економ≥чного розвитку
продовжуЇ перебувати п≥д пр¤мою оп≥кою численних м≥н≥стерств ≥ в≥домств. ѕроблеми еколог≥чноњ пол≥тики не стали виключенн¤м з ц≥Їњ схеми, а њх
розвТ¤занн¤ ц≥лком законом≥рно нагадуЇ в≥доме присл≥вТ¤ про дит¤ ≥ с≥мох н¤ньок. «ам≥сть того, щоб забезпечувати охорону довк≥лл¤ ≥ рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в за допомогою
загальноприйн¤тих у розвинених крањнах економ≥чних важел≥в, в ”крањн≥ продовжуЇ функц≥онувати архањчна рад¤нська система адм≥н≥стративних
важел≥в. ќсновн≥ складов≥ ц≥Їњ системи Ц квоти на забрудненн¤ середовища, еколог≥чн≥ стандарти ≥ процедури, експертиза
проект≥в, ≥нспектуванн¤, контроль, штрафи ≥ збори, л≥ценз≥њ на використанн¤ природних ресурс≥в. √оловним органом управл≥нн¤ охороною довк≥лл¤ в ”крањн≥ Ї ћ≥н≥стерство
еколог≥њ та природних ресурс≥в, ¤ке ще до кв≥тн¤ 2000 р. продовжувало своњ тривал≥ реорган≥зац≥йн≥ пошуки. —вого часу до
складу цього м≥н≥стерства були включен≥ ом≥тет з питань ¤дерного регулюванн¤, а також ом≥тет з питань геолог≥њ та
використанн¤ надр. —ьогодн≥ ц≥ структури знову виведен≥ з п≥дпор¤дкуванн¤ ћ≥неколог≥њ. Ќа цю обставину можна було б не звертати особливоњ уваги, але вона Ї досить переконливим аргументом на користь того, що недоц≥льно
поЇднувати Уп≥д одним дахомФ функц≥њ природокористуванн¤ ≥ державного еколог≥чного контролю. Ѕ≥льше того, цей
приклад даЇ п≥дстави стверджувати, що одне ≥ те ж в≥домство (орган≥зац≥¤) не може одночасно виступати ¤к субТЇкт активноњ та
пасивноњ еколог≥чноњ пол≥тики. ≤ншими словами, безпосередн¤ господарська д≥¤льн≥сть ≥ повТ¤зан≥ з цим стосунки з
навколишн≥м природним середовищем (активна пол≥тика) Ц це одна сфера сусп≥льних в≥дносин, а державний еколог≥чний контроль (пасивна пол≥тика) Ц це зовс≥м ≥нша сфера. ≤ кожн≥й з цих сфер в≥дпов≥дають
саме њй притаманн≥ засоби, важел≥ ≥ механ≥зми управл≥нн¤. р≥м ћ≥н≥стерства еколог≥њ та природних ресурс≥в пров≥дниками пасивноњ еколог≥чноњ пол≥тики виступають також ƒержавний ком≥тет з водного господарства, ћ≥н≥стерство аграрноњ пол≥тики, ћ≥н≥стерство
л≥сового господарства, ћ≥н≥стерство охорони здоровТ¤, ƒержавна автомоб≥льна ≥нспекц≥¤, а також зазначен≥ вище ƒержавний ком≥тет з
питань ¤дерного регулюванн¤ та ƒержавний ком≥тет з питань геолог≥њ та використанн¤ надр. ¬≥дсутн≥сть Їдиноњ еколог≥чноњ стратег≥њ ≥ нав≥ть головних засад еколог≥чного контролю, дублюванн¤ окремих функц≥й р≥зними державними
органами, а також недостатнЇ њх матер≥ально-техн≥чне ≥ ф≥нансове забезпеченн¤ практично унеможливлюють дос¤гненн¤ позитивних еколог≥чних зрушень. јле нав≥ть за максимального вдосконаленн¤
адм≥н≥стративно-командних важел≥в еколог≥чноњ пол≥тики њњ результати суттЇво не покращатьс¤. јдже запровадженн¤ максимально жорсткого
контролю ≥ недопущенн¤ забрудненн¤ довк≥лл¤ автоматично буде означати зупинку того чи ≥ншого п≥дприЇмства ≥ зупинку
податкових платеж≥в до ƒержавного бюджету. « ≥ншого боку, техн≥чне переозброЇнн¤ ≥
еколог≥чне оздоровленн¤ виробництва вимагаЇ не лише часу, але й значних кошт≥в. ≤ схоже на те, що коло замкнулос¤: в ”крањн≥
вже немаЇ н≥ першого, н≥ другого. ≤ все ж ≥ншого виходу немаЇ, потр≥бно нев≥дкладно зд≥йснювати активну еколог≥чну пол≥тику, тобто запроваджувати так≥ технолог≥чн≥
процеси, ¤к≥ б забезпечили скороченн¤ шк≥дливих викид≥в у атмосферу та водойми, зменшили к≥льк≥сть накопичуваних високотоксичних
твердих в≥дход≥в, спри¤ли б≥льш рац≥ональному використанню земельних та ≥нших природних ресурс≥в. јле одна справа проголосити таку пол≥тику, ≥
зовс≥м ≥нша Ц њњ реал≥зувати. ѕо-перше, одразу необх≥дно наголосити, що значна частка поточного забрудненн¤ довк≥лл¤ ≥ споживанн¤ природних ресурс≥в Ц це
УзаслугаФ т≥ньового сектору економ≥ки. Ѕез розвТ¤занн¤ ц≥Їњ проблеми, тобто повноњ легал≥зац≥њ ц≥Їњ частини виробництва товар≥в ≥
послуг, марно розраховувати на усп≥хи в еколог≥чному оздоровленн≥ сусп≥льного розвитку. ¬т≥м, це завданн¤ орган≥в
спец≥альноњ компетенц≥њ, ≥ ми обмежимос¤ лише згадкою про нього. ѕо-друге, в крањн≥ ≥снуЇ досить потужний прошарок п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ обслуговують так звану бюджетну сферу. ÷е передус≥м
п≥дприЇмства житлово-комунального господарства, транспорту, енергетики, буд≥вельн≥ й ≥нш≥ орган≥зац≥њ. ћехан≥зми ≥ важел≥
реал≥зац≥њ еколог≥чноњ пол≥тики в межах д≥¤льност≥ таких п≥дприЇмств повн≥стю
повТ¤зан≥ з бюджетним ф≥нансуванн¤м, оск≥льки њх д≥¤льн≥сть не передбачаЇ отриманн¤ прибутк≥в. ≤ в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду,
запод≥¤ну навколишньому природному середовищу д≥¤льн≥стю зазначених п≥дприЇмств,
мають нести в≥дпов≥дн≥ державн≥ органи влади. як вже зазначалос¤, найб≥льш поширеними в ≥нших крањнах важел¤ми активноњ
еколог≥чноњ пол≥тики Ї важел≥ економ≥чн≥. ѓх переваги пор≥вн¤но з адм≥н≥стративним регулюванн¤м охорони навколишнього
природного середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в не потребують особливих обгрунтувань. ѕередус≥м, це
уникненн¤ субТЇктивних п≥дход≥в з боку в≥дпов≥дних орган≥в, створенн¤ однакових умов дл¤ вс≥х субТЇкт≥в господарюванн¤,
на¤вн≥сть простих ≥ зрозум≥лих економ≥чних стимул≥в до налагодженн¤ еколог≥чно безпечного виробництва, скороченн¤ ≥ спрощенн¤
ус≥Їњ системи еколог≥чного контролю. ” звТ¤зку з цим виникаЇ просте запитанн¤: що ж заважаЇ запровадити в ”крањн≥ саме так≥
важел≥ ≥ механ≥зми охорони довк≥лл¤? ƒл¤ того щоб дати в≥дпов≥дь на це запитанн¤, необх≥дно зробити короткий в≥дступ. ‘ормуванн¤ сучасних адм≥н≥стративно-командних важел≥в уп-равл≥нн¤ у сфер≥
охорони навколишнього середовища в≥дбувалос¤ за час≥в пануванн¤ плановоњ системи господарюванн¤, коли головним пр≥оритетом
держави вважалос¤ нарощуванн¤ виробничих потужностей та зб≥льшенн¤ обс¤г≥в виробництва промисловоњ продукц≥њ. ѕри
цьому п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, впровадженн¤ нових технолог≥й та випуск еколог≥чно безпечноњ продукц≥њ хоча ≥ визнавалис¤ перспективними
завданн¤ми, завжди в≥дкладалис¤ Уна пот≥мФ. ≤ за умов, коли фундаментом ус≥Їњ державноњ пол≥тики була ≥деолог≥¤ Успочатку виробництво,
а пот≥м усе ≥ншеФ, нав≥ть адм≥н≥стративн≥ важел≥ захисту довк≥лл¤ досить часто виконували лише декоративн≥ функц≥њ. ѕод≥њ, ¤к≥ в≥дбулис¤ в ”крањн≥ 10 рок≥в тому, докор≥нно зм≥нили ситуац≥ю. «овс≥м ≥ншими стали ≥ стратег≥¤ сусп≥льного розвитку, ≥ механ≥зми
њњ реал≥зац≥њ. √оловною складовою у в≥дносинах м≥ж субТЇктами господарюванн¤ ≥ сусп≥льством стали економ≥чн≥ в≥дносини, що
повинно було знайти своЇ закр≥пленн¤ передус≥м у формуванн≥ новоњ ф≥нансовоњ пол≥тики. Ќа жаль, це Узакр≥пленн¤Ф набуло
надзвичайно спотвореного вигл¤ду. Ќаприклад, податкова пол≥тика ”крањни сьогодн≥ Ц це близько 35% загального
ф≥скального тиску, це дов≥льне зв≥льненн¤ в≥д сплати податк≥в одних ≥ надм≥рне податкове навантаженн¤ ≥нших субТЇкт≥в
господарюванн¤. —ьогодн≥ головними платниками податк≥в залишаютьс¤ т≥, хто виробл¤Ї нац≥ональне багатство, а не т≥, хто його
споживаЇ ≥ накопичуЇ. ѕро наданн¤ п≥льгових кредит≥в в ”крањн≥ сьогодн≥ також можна лише мр≥¤ти. ѕ≥дсумовуючи викладене, можна зробити досить невт≥шний висновок. —учасна
ф≥нансова пол≥тика ”крањни сама по соб≥ потребуЇ докор≥нного оновленн¤, ≥ поки що не в змоз≥ стати ефективним важелем
реал≥зац≥њ пол≥тики еколог≥чно збалансованого сусп≥льного розвитку. ћожливо п≥сл¤ прийн¤тт¤ ц≥лоњ низки нових
законодавчих акт≥в зазначен≥ вище недол≥ки вдастьс¤ виправити, але ¤кщо це ≥ в≥дбудетьс¤, то дуже не скоро. јдже противник≥в оздоровленн¤ т≥Їњ ж податковоњ пол≥тики не менше, н≥ж
прихильник≥в Ц про це св≥дчить передус≥м сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж оф≥ц≥йною ≥ неоф≥ц≥йною економ≥кою. Ѕюджетн≥ надходженн¤
хоча ≥ повТ¤зан≥ з надм≥рним забрудненн¤м довк≥лл¤, залишаютьс¤ поки що Їдиною
ф≥нансовою опорою держави. ≤ все ж наведене не означаЇ, що розвТ¤занн¤ проблеми еколого- економ≥чного оздоровленн¤ в ”крањн≥ Ї безнад≥йною справою. Ќе секрет, що саме нехтуванн¤ чинним, у тому числ≥ еколог≥чним законодавством,
дозвол¤Ї у багатьох випадках отримувати надприбутки. ÷е результат св≥домоњ чи не св≥домоњ, але безд≥¤льност≥ влади. —воЇю чергою
под≥бна пасивн≥сть влади може мати м≥сце лише за умов, коли з боку сусп≥льства в≥дпов≥дний контроль або недостатн≥й, або взагал≥
в≥дсутн≥й. Ќаведен≥ причини еколого-економ≥чного занепаду Ї одночасно ≥ в≥дпов≥д¤ми на запитанн¤ Ущо робити?Ф. ѕричому не лише економ≥чно, але й
еколог≥чно виг≥дн≥ ≥нформац≥йно-телекомун≥кац≥йн≥ технолог≥њ Ї оптимальним ≥нструментом дл¤ зд≥йсненн¤ б≥льшост≥ згаданих перетворень.
—еред ≥ншого варто назвати запровадженн¤ горизонтальноњ владноњ ≥Їрарх≥њ, систем громадського ≥нтерактивного
еколог≥чного мон≥торингу та контролю, створенн¤ м≥жнародних робочих груп на основ≥ в≥дкритих форум≥в на украњнському сегмент≥ ћереж≥ дл¤ розробки
принцип≥в охорони довк≥лл¤ та базових законодавчих документ≥в та правових регулювань. «аконодавча д≥¤льн≥сть ≥з правового забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики в
”крањн≥ провадитьс¤ вже прот¤гом тривалого часу ≥ за активноњ участ≥ «елених Ц ¤к парт≥њ, так ≥ парламентськоњ фракц≥њ.
«окрема, докор≥нне оновленн¤ правовоњ бази сусп≥льного розвитку бере св≥й початок у
серпн≥ 1990 р. Ц саме тод≥ було прийн¤то закон про економ≥чну самост≥йн≥сть ”крањнськоњ –—–. ¬≥дтод≥ у центр≥ уваги ¬ерховноњ –ади ”крањни Ц найвищого органу законодавчоњ влади Ц пост≥йно перебували питанн¤
економ≥ки в ц≥лому ≥ окремих њњ галузей, соц≥ального захисту населенн¤, охорони здоровТ¤, судоустрою та правопор¤дку, в≥йськового
буд≥вництва, цив≥льноњ оборони та багато ≥нших. ѕро приблизне м≥сце ≥ роль питань, повТ¤заних з еколог≥чною пол≥тикою,
серед ≥нших питань сусп≥льного розвитку можна скласти у¤вленн¤ на п≥дстав≥ наступних даних. «а пер≥од з 15.05.1990 р. до
19.01.2001 р. ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла загалом 1800 закон≥в ≥ 4340 постанов. ѕри цьому безпосередньо з питань еколог≥чноњ
пол≥тики було прийн¤то 48 закон≥в ≥ 20 постанов ¬ерховноњ –ади. « урахуванн¤м сум≥жних питань њх чисельн≥сть становить
в≥дпов≥дно 67 ≥ 31. “аким чином, пор≥внюючи наведен≥ дан≥, можна зробити висновок, що у
загальн≥й к≥лькост≥ нормативно-правових акт≥в частка акт≥в еколог≥чного спр¤муванн¤ становить менше 2% ≥ менше 3%, ¤кщо брати до уваги
лише прийн¤т≥ закони ”крањни. « урахуванн¤м майже критичноњ ситуац≥њ, що склалас¤ у сфер≥ охорони довк≥лл¤ ≥
використанн¤ природних ресурс≥в, особливо в промислово розвинених рег≥онах ”крањни, можна припустити, що законодавче забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики Ї вкрай недостатн≥м. ¬одночас доводитьс¤ констатувати ≥ те, що решта 97Ц98% законодавчого масиву
також не дала змоги дос¤гти н≥ економ≥чноњ, н≥ соц≥альноњ стаб≥льност≥ в крањн≥. якщо ж врахувати ще й ту обставину, що
правова вагом≥сть прийн¤тих закон≥в коливаЇтьс¤ у досить широкому д≥апазон≥, тобто коли пор¤д з прийн¤тт¤м основоположних
правових акт≥в досить часто статусу закону набувають р≥шенн¤ стосовно др≥бних питань, то к≥льк≥сна оц≥нка законодавчого процесу
може дати про нього приблизне у¤вленн¤. ўодо ¤кост≥ законодавчого забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни можна послатис¤ на оц≥нку м≥жнародного центру перспективних
досл≥джень. ¬она загалом зводитьс¤ до того, що украњнське законодавство з питань охорони навколишнього природного
середовища Ї декларативним ≥ не м≥стить ч≥тких механ≥зм≥в примусу до виконанн¤. ƒо цього можна також додати, що в окремих випадках до чинного законодавства внос¤тьс¤ зм≥ни, ¤к≥ посилюють саме њх декларативн≥сть.
Ќаприклад, законом Уѕро внесенн¤ зм≥н до де¤ких законодавчих акт≥в ”крањниФ (в≥д 8.06.2000 р.) передбачено обмеженн¤
функц≥й спец≥ально уповноваженого центрального органу виконавчоњ влади з питань еколог≥њ та природних ресурс≥в та його орган≥в на
м≥сц¤х стосовно субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть на умовах угод про розпод≥л
продукц≥њ. ќдн≥Їю з причин, ¤к≥ обумовлюють загальну декларативн≥сть еколог≥чного
законодавства в ”крањн≥, може бути насамперед його неузгоджен≥сть ≥з принциповими зм≥нами, ¤к≥ в≥дбулис¤ у сфер≥ сусп≥льних
в≥дносин. …детьс¤ про запровадженн¤ нових, ринкових в≥дносин, за ¤ких саме економ≥чн≥ важел≥ управл≥нн¤ набувають особливо
великого значенн¤. «а цих умов ресурсно-технолог≥чний ухил законодавчих акт≥в стаЇ дедал≥ менш ефективним. ƒосить суттЇвою вадою чинного законодавства у сфер≥ еколог≥чноњ пол≥тики Ї
також його переважна ор≥Їнтац≥¤ на усуненн¤, а не на попередженн¤ негативних ¤вищ. “акий п≥дх≥д обТЇктивно унеможливлюЇ дос¤гненн¤ будь-коли такого стану довк≥лл¤, ¤кий би в≥дпов≥дав вимогам
цив≥л≥зованого розвитку. Ќезадов≥льна ¤к≥сть чинного природоохоронного законодавства ”крањни, з одного боку, та майже в≥дверте нехтуванн¤ ним з боку субТЇкт≥в
господарюванн¤ ≥ орган≥в виконавчоњ влади Ц з ≥ншого боку, в к≥нцевому рахунку призвели до того, що в ц≥лому за останн≥ 10 рок≥в стан
довк≥лл¤ ≥ в≥дпов≥дно здоровТ¤ населенн¤ пог≥ршилис¤. —аме ц¤ обставина зумовила необх≥дн≥сть проведенн¤ в ”крањн≥ наприк≥нц≥ листопада
2000 р. парламентських слухань щодо дотриманн¤ еколог≥чного законодавства, напр¤м≥в реал≥зац≥њ та вдосконаленн¤
еколог≥чноњ пол≥тики. ѕри обговоренн≥ цього питанн¤ зТ¤сувалос¤ також наступне: i дос≥ в≥дсутн≥
механ≥зми, ¤к≥ б спри¤ли ≥нтеграц≥њ пол≥тики в галуз≥ охорони довк≥лл¤ та використанн¤ природних ресурс≥в у стратег≥ю
соц≥ально-економ≥чних реформ на нац≥ональному та м≥сцевому р≥вн¤х; Ц не забезпечуЇтьс¤ врахуванн¤ еколог≥чних аспект≥в у законопроектах, ¤к≥
подаютьс¤ на розгл¤д ¬ерховноњ –ади ”крањни, зокрема, з питань приватизац≥њ; Ц потребуЇ прискоренн¤ процес гармон≥зац≥њ еколог≥чного законодавства
”крањни з законодавствами ™вропейського —оюзу; Ц залишаютьс¤ незадов≥льними механ≥зми збор≥в за забрудненн¤ довк≥лл¤ та
спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в ≥ використанн¤ цих збор≥в; Ц потребують ≥стотного удосконаленн¤ природоохоронн≥ норми, правила ≥
регламенти, що гарантують еколог≥чну безпеку населенн¤; Ц застосуванн¤ громадського контролю за дотриманн¤м природоохоронного
законодавства залишаЇтьс¤ майже на нульов≥й позначц≥. Ќаведен≥ фрагменти лише частково в≥дображають правов≥ прогалини в
еколог≥чн≥й пол≥тиц≥ ”крањни. јле й цього досить, аби усв≥домити, що законодавче забезпеченн¤ пол≥тики ”крањни у галуз≥ охорони
навколишнього природного середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в одночасно формуЇтьс¤ за двома протилежними групами чинник≥в. ѕерша група Ц це ще досить вагом≥ залишки колишньоњ директивноњ системи
управл≥нн¤, згiдно з ¤кими визначаютьс¤ конкретн≥ орган≥за-ц≥йн≥ ≥ техн≥чн≥ заходи щодо помТ¤кшенн¤ на¤вних кризових ¤вищ. ƒруга група Ц спроби використанн¤ ринкових важел≥в управл≥нн¤ ус≥Їю
соц≥ально-економ≥чною системою. ” цьому контекст≥ економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть ≥ економ≥чна зац≥кавлен≥сть у першу чергу
субТЇкт≥в господарюванн¤ маЇ виступати головною руш≥йною силою сусп≥льного розвитку.
јле за умов, коли конкретн≥ ринков≥ механ≥зми реал≥зац≥њ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни залишаютьс¤ ще не в≥дпрацьованими, поЇднанн¤
двох наведених принцип≥в не п≥двищуЇ, а навпаки Ц зменшуЇ загальну ефективн≥сть еколог≥чного законодавства, оск≥льки
зТ¤вл¤ютьс¤ (чи св≥домо створюютьс¤) додатков≥ шл¤хи уникненн¤ в≥дпов≥дальност≥ за шкоду, запод≥¤ну довк≥ллю. ќстанн≥й аспект еколог≥чного законодавства потребуЇ особливоњ уваги, тим б≥льше, що саме недостатн¤ в≥дпов≥дальн≥сть Ї чи не
найголовн≥шою першопричиною ус≥х ≥снуючих економ≥чних негаразд≥в. ћ≥ж тим ≥накше н≥ж парадоксальною важко назвати ситуац≥ю, що
склалас¤ у ц≥й частин≥ правового забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики. « одного боку, Ї онституц≥¤ ”крањни, ¤кою гарантуЇтьс¤ не лише право
кожного на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤, але й на в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м цього права шкоди (ст. 50). ™
також к≥лька дес¤тк≥в згаданих вище законодавчих акт≥в, ¤кими визначен≥ конкретн≥ правила ≥ норми рац≥онального
природокористуванн¤. « ≥ншого боку, Ї рим≥нальний кодекс ”крањни, ¤ким передбачена досить
висока в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ вимог еколог≥чноњ безпеки. Ќаприклад, за забрудненн¤ водойм ≥ атмосферного
пов≥тр¤ в окремих випадках може бути застосовано покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк до 5 рок≥в (ст. 228). ™ також
добрих п≥всотн≥ статей одексу ”крањни про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, ¤к≥ безпосередньо стосуютьс¤
питань охорони природи ≥ використанн¤ природних ресурс≥в (глава 7). «ор≥Їнтован≥ вони головним чином на покаранн¤ у вигл¤д≥ штраф≥в.
≤ при всьому цьому еколог≥чний стан в ”крањн≥ набуваЇ дедал≥ б≥льше кризових ознак. ѕодальше пог≥ршенн¤ стану довк≥лл¤ викликаЇ ц≥лком лог≥чне припущенн¤ щодо штучного обмеженн¤ в≥дпов≥дальност≥ субТЇкт≥в господарюванн¤ за забрудненн¤ ≥ виснаженн¤ природних ресурс≥в. ƒо реч≥,
перший заступник ћ≥н≥стра еколог≥њ та природних ресурс≥в ”крањни окремо зазначив, що у 2000 р. судов≥ органи задовольнили
позиви ≥нспектор≥в в≥дпов≥дного держуправл≥нн¤ ћ≥н≥стерства щодо порушень природоохоронноњ д≥¤льност≥ в област¤х лише на 46% [4]. ÷¤ обставина досить
красномовно св≥дчить, що на¤вн≥сть достатньоњ законодавчоњ бази ще не означаЇ реал≥зац≥ю еколог≥чноњ пол≥тики у повн≥й в≥дпов≥дност≥ з
вимогами онституц≥њ ”крањни. ≤ншими словами, потр≥бно докласти зусиль ще й до того, щоб в крањн≥ закон став д≥йсно законом. ÷≥, а також наведен≥ ран≥ше матер≥али щодо рег≥ональних аспект≥в р≥вн¤
еколого-економ≥чноњ збалансованост≥ з особливою гостротою засв≥дчують, що правове забезпеченн¤ охорони навколишнього
природного середовища потребуЇ не просто суттЇвого, а докор≥нного переопрацюванн¤. Ќайголовн≥шими його напр¤мками мають стати посиленн¤ в≥дпов≥дних
повноважень орган≥в м≥сцевоњ влади, а також максимальне використанн¤ м≥жнародного досв≥ду. ¬изначимо основн≥ м≥жнародно-правов≥
ор≥Їнтири охорони довк≥лл¤. —еред численних р≥шень, прийн¤тих останн≥м часом ™вропейським ≈коном≥чним
—оюзом (–адою ™вропи) ≥ спр¤мованих на охорону, в≥дтворенн¤ ≥ рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в, особливе м≥сце
пос≥дають р≥шенн¤ щодо посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ правил ≥ норм рац≥онального природокористуванн¤. ѕередус≥м це
стосуЇтьс¤ прийн¤тоњ у 1993 р. онвенц≥њ про цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть за збитки, ¤к≥ спричинила небезпечна дл¤
навколишнього середовища д≥¤льн≥сть, а також прийн¤тоњ у 1998 р. онвенц≥њ про захист навколишнього природного середовища засобами
крим≥нального права. ¬ основу цих онвенц≥й покладено положенн¤ ƒекларац≥њ з навколишнього
середовища ≥ розвитку, прийн¤тоњ у 1992 р. в –≥о, зг≥дно з ¤ким крањни мають розвивати нац≥ональну законодавчу базу стосовно
м≥ри ≥ ступеню в≥дпов≥дальност≥ ≥ компенсац≥њ шкоди, запод≥¤ноњ неконтрольованим розвитком. —таном на березень 2001 р. ”крањна ще не приЇдналас¤ до цих
онвенц≥й Ц в≥дпов≥дн≥ угоди ще нав≥ть не п≥дписан≥, не кажучи вже про ратиф≥кац≥ю, що саме по соб≥ Ї досить показовим ≥
симптоматичним. ўо ж стосуЇтьс¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥, то головна мета згаданоњ
онвенц≥њ пол¤гаЇ у гарантуванн≥ адекватноњ компенсац≥њ за збитки, ¤к≥ спричинила небезпечна дл¤ довк≥лл¤ д≥¤льн≥сть, а
також у розробц≥ засоб≥в запоб≥ганн¤ так≥й д≥¤льност≥ ≥ в≥дновленн¤ середовища п≥сл¤ запод≥¤ноњ шкоди. ѕри цьому пон¤тт¤ УнавколишнЇ середовищеФ включаЇ досить широкий спектр його складових: природн≥ ресурси ¤к б≥олог≥чн≥, так ≥
неб≥олог≥чн≥ (пов≥тр¤, вода, грунт, флора ≥ фауна), а також њх комплекси, ландшафт, окрем≥ види майна. ƒо пон¤тт¤ УзбиткиФ онвенц≥¤ в≥дносить: Ц смерть чи т≥лесне пошкодженн¤ особи; Ц повна або часткова втрата майна; Ц ≥нш≥ втрати внасл≥док пог≥ршенн¤ стану довк≥лл¤. ќкремо при цьому наголошуЇтьс¤, що компенсац≥¤ за пог≥ршенн¤ стану
навколишнього середовища не включаЇ в≥дшкодуванн¤ втрати прибутку при так≥й д≥¤льност≥ ≥ повинна обмежуватис¤ варт≥стю заход≥в ≥з в≥дновленн¤ середовища чи окремих його компонент≥в. онвенц≥Їю
передбачаЇтьс¤, що головна в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну навколишньому середовищу, покладаЇтьс¤ на особу, ¤ка зд≥йснюЇ
виробничий контроль над небезпечною д≥¤льн≥стю. ѕри визначенн≥ м≥ри ≥ ступеню в≥дпов≥дальност≥ залежно в≥д речовин, вид≥в
в≥дход≥в та м≥сц¤ њх збер≥ганн¤ мають враховуватись також специф≥чн≥ обставини: Ц у раз≥ припиненн¤ небезпечноњ д≥¤льност≥ до того, ¤к стане в≥домо про
запод≥¤ну шкоду; Ц при колективному чи ≥ндив≥дуальному виробничому контрол≥ над д≥¤льн≥стю; Ц стосовно ран≥ше запод≥¤ноњ шкоди Ц у випадках пост≥йного збер≥ганн¤
шк≥дливих в≥дход≥в у сховищах. –еал≥зац≥¤ основних положень онвенц≥њ про цив≥льну в≥дпов≥даль-н≥сть за
охорону довк≥лл¤ потребуЇ певних заход≥в ≥ щодо в≥дпов≥дного ≥нформац≥йного забезпеченн¤. ѕри цьому наголошуЇтьс¤, що будь
¤ка особа маЇ право на њњ проханн¤ ≥ без по¤сненн¤ причин зац≥кавленост≥ отримати доступ до ≥нформац≥њ стосовно
навколишнього середовища. “акий доступ може бути обмежений м≥жнародним законодавством лише в окремих випадках, зокрема, ¤кщо
≥нформац≥¤ стосуЇтьс¤ нац≥ональноњ чи сусп≥льноњ безпеки, повТ¤зана з≥ справами, ¤к≥ розсл≥дуютьс¤, зач≥пають комерц≥йну
таЇмницю ≥ де¤ких ≥нших. ѕотерп≥ла сторона може також звернутис¤ до суду з метою отриманн¤ специф≥чноњ ≥нформац≥њ в≥д
особи, що контролюЇ шк≥дливу дл¤ довк≥лл¤ д≥¤льн≥сть, ¤кщо це необх≥дно дл¤ обгрунтуванн¤ компенсац≥йного позову. —т¤гненн¤ за компенсац≥¤ми зг≥дно з даною онвенц≥Їю, застосовуютьс¤
впродовж трьох рок≥в з дати, коли позивачу стало в≥домо про запод≥¤ну шкоду ≥ про в≥дпов≥дальну за це особу. „ерез 30 рок≥в з моменту,
коли була запод≥¤на шкода, справа не може бути передана до суду. ” випадках, ¤к≥ стосуютьс¤ м≥сць пост≥йного збер≥ганн¤ в≥дход≥в, терм≥н у
30 рок≥в в≥драховуЇтьс¤ з часу консервац≥њ обТЇкта. ќкремо потр≥бно зазначити, що позивачами у питанн¤х в≥дшкодуванн¤ шкоди,
запод≥¤ноњ довк≥ллю, можуть виступати також будь-¤к≥ обТЇднанн¤ ≥ орган≥зац≥њ, завданн¤м ¤ких зг≥дно зi статутом Ї
захист навколишнього середовища. Ѕ≥льше того, саме ≥снуванн¤ ц≥Їњ онвенц≥њ передбачаЇ, що головною руш≥йною силою у справ≥ охорони природи ≥
рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в мають бути громадськ≥ ≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ. онвенц≥¤ про захист навколишнього середовища засобами крим≥нального права
передус≥м маЇ на мет≥ посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ чинного природоохоронного законодавства. ѕри цьому особлива
увага спр¤мовуЇтьс¤ на скороченн¤ скиданн¤ забруднених ст≥чних вод ≥ забрудненн¤ водних джерел, забрудненн¤
атмосферного пов≥тр¤, грунту, а також незаконне ≥ недбале поводженн¤ з≥ шк≥дливими в≥дходами, у тому числ≥ з ¤дерними в≥дходами, ≥нш≥
порушенн¤, ¤к≥ спричин¤ють пог≥ршенн¤ здоровТ¤ людей, негативно впливають на ресурси
рослинного ≥ тваринного св≥ту. «азначена онвенц≥¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не лише безпосередн≥х
виконавц≥в, але й ос≥б, ¤к≥ спри¤ли скоЇнню злочину. –еал≥зац≥¤ основних положень онвенц≥њ вимагаЇ, щоб крањна, що приЇдналас¤,
зд≥йснила в≥дпов≥дн≥ заходи, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ наданн¤ юридичноњ сили покаранн¤м за нанесенн¤ непоправних збитк≥в
навколишньому середовищу. ѕри цьому санкц≥њ мають включати не лише матер≥альн≥ штрафи ≥ конф≥скац≥њ майна, але й увТ¤зненн¤. якщо р≥шенн¤ про проведенн¤ роб≥т, повТ¤заних з в≥дшкодуванн¤м втрат,
нанесених навколишньому середовищу, не виконуЇтьс¤, то компетентн≥ органи можуть згiдно з нац≥ональним законодавством проводити
ц≥ роботи сам≥ за рахунок обвинувачуваного або ж обвинувачений може додатково п≥дпадати п≥д ≥нш≥ крим≥нальн≥ покаранн¤. ѕередбачаЇтьс¤ також, що повинн≥ зд≥йснюватис¤ заходи, необх≥дн≥ дл¤
встановленн¤ крим≥нальноњ та адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ юридичних ос≥б, представникам ¤ких було висунуто
звинуваченн¤. ѕри цьому корпоративна в≥дпов≥дальн≥сть не припускаЇ крим≥нального пересл≥дуванн¤ ф≥зичних ос≥б. ¬одночас мають зд≥йснюватис¤ заходи, ¤к≥ б п≥дтверджували, що кер≥вн≥ органи, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за захист навколишнього середовища, сп≥впрацюють з кер≥вними органами з
розсл≥дуванн¤ ≥ пересл≥дуванн¤ злочин≥в. ќкремо необх≥дно наголосити, що онвенц≥¤ про захист навколишнього
середовища засобами крим≥нального права припускаЇ, згiдно з нац≥ональним законодавством окрема група, фонд чи асоц≥ац≥¤,
д≥¤льн≥сть ¤ких зг≥дно з≥ статутом спр¤мована на захист довк≥лл¤, може отримати право брати участь у в≥дпов≥дних
крим≥нальних процесах. ЌемаЇ н≥¤кого сумн≥ву у тому, що застосуванн¤ цих та ≥нших найб≥льш
принципових м≥жнародно-правових ор≥Їнтир≥в у сфер≥ охорони довк≥лл¤ в ”крањн≥ могли б забезпечити в≥дчутн≥ позитивн≥ зрушенн¤.
јдже одна справа проголосити нам≥ри, ≥нша Ц реал≥зувати њх. „инне законодавство ”крањни м≥стить переважно декларативн≥ правов≥ норми,
оск≥льки часто в≥дпов≥дальн≥сть передбачаЇтьс¤ ≥ндив≥дуальна у той час, коли порушенн¤ правил ≥ норм охорони довк≥лл¤
майже завжди зд≥йснюЇтьс¤ з колективноњ вини. ” цьому в≥дношенн≥ проект оновленого рим≥нального кодексу ”крањни, ¤кий оч≥куЇ
свого заключного розгл¤ду у ¬ерховн≥й –ад≥, м≥стить позитивний момент, оск≥льки передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ юридичних ос≥б. “обто, на сьогодн≥ в ”крањн≥ поки що закладаЇтьс¤ лише правовий фундамент
в≥дпов≥дальност≥ за злочини у сфер≥ довк≥лл¤, ≥ саме ц¤ обставина певною м≥рою унеможливлюЇ застосуванн¤ вже зараз
в≥дпов≥дних м≥жнародних критер≥њв. ’оча, з ≥ншого боку, таке по¤сненн¤ може розгл¤датис¤ ≥ ¤к спроба виправданн¤ ≥снуючоњ майже суц≥льноњ
природоохоронноњ безв≥дпов≥дальност≥. ј за такого ставленн¤ до закону взагал≥ зовс≥м не виключено, що нов≥тн≥ правов≥ напрацюванн¤
можуть надто довго чекати в ”крањн≥ свого застосуванн¤. ≤ останнЇ, але чи не найголовн≥ше. ћ≥жнародн≥ правов≥ норми у сфер≥ охорони довк≥лл¤ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть не лише ≥ не ск≥льки
за його забрудненн¤ ≥ виснаженн¤, ск≥льки за повне в≥дновленн¤ його стану. —аме це Ї к≥нцевою метою у зТ¤суванн≥
стосунк≥в м≥ж постраждалими (позивачами) ≥ субТЇктами господарюванн¤, ¤к≥ спричинили пог≥ршенн¤ стану навколишнього природного
середовища. ” цьому в≥дношенн≥ правова база природоохоронноњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥ маЇ ту особлив≥сть, що сплативши певну, ≥нколи просто символ≥чну,
компенсац≥ю за запод≥¤ну шкоду, п≥дприЇмство отримуЇ своЇр≥дну амн≥ст≥ю ≥ фактично може продовжувати свою небезпечну
д≥¤льн≥сть. ” таких випадках позивачем виступаЇ держава ≥ можливо саме тому в≥дпов≥дальн≥сть за охорону довк≥лл¤ перетворюЇтьс¤ на свою
протилежн≥сть. ѕ≥дсумовуючи викладене, необх≥дно наголосити, що у розвинених крањнах св≥ту
накопичено значний позитивний досв≥д у сфер≥ правового регулюванн¤ охорони довк≥лл¤ ≥ рац≥онального використанн¤
природних ресурс≥в. ≤ зовс≥м не обовТ¤зково ”крањн≥ у цьому напр¤мку шукати Усв≥й шл¤хФ. ¬же зараз проекти оновлених
рим≥нального ≥ ÷ив≥льного кодекс≥в мали б передбачити зазначен≥ м≥жнародн≥ норми ≥ це, безумовно,
спри¤ло б прискоренню розвТ¤занн¤ ≥снуючих еколог≥чних проблем. ћ≥жнародний досв≥д маЇ придатис¤ ”крањн≥ ≥ в процес≥ вдосконаленн¤
механ≥зм≥в природоохоронного нормуванн¤. ¬≥тчизн¤н≥ норми за багатьма показниками суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д м≥жнародних. ≤нод≥ ц¤
р≥зниц¤ йде на користь жител¤м ”крањни, але част≥ше вона просто спри¤Ї еколог≥чн≥й безв≥дпов≥дальност≥ п≥дприЇмств. Ќин≥ в ”крањн≥ ≥снуЇ великий перел≥к норматив≥в гранично допустимих
концентрац≥й (√ƒ ). “ак дл¤ водних обТЇкт≥в господарсько-питного водокористуванн¤ встановлен≥ нормативи дл¤ 420 вид≥в
шк≥дливих сполук. ƒл¤ водних обТЇкт≥в, що використовуЇтьс¤ дл¤ господарських ц≥лей Ц
68 норматив≥в √ƒ . ўодо норматив≥в √ƒ х≥м≥чних сполук, ¤к≥ забруднюють пов≥тр¤, то вони ≥снують дл¤ б≥льш н≥ж 250 вид≥в
сполук та њх зТЇднань. ƒ≥ють також науково обгрунтован≥ допустим≥ р≥вн≥ (√ƒ ) ф≥зичних фактор≥в середовища: шум≥в,
в≥брац≥й, електромагн≥тних пол≥в тощо. ¬ галуз≥ охорони вод Їдиним нормативом, що регламентуЇ ¤к≥сть поверхневих вод, Ї √ƒ техногенних сполук, ¤к≥ встановлен≥ дл¤ господарсько-питного та культурно-побутового, а також рибогосподарського
водокористуванн¤. ¬становлено майже 1000 сан≥тарно г≥г≥Їн≥чних ≥ 450 рибогосподарських норм √ƒ . ѕроте, це дуже мало у пор≥вн¤нн≥ ≥з загальною к≥льк≥стю техногенних сполук, що потрапл¤Ї у воду. ¬ основу методики г≥г≥Їн≥чного нормуванн¤ х≥м≥чних сполук у вод≥ водоймищ
покладено п≥дх≥д, що враховуЇ три показники шк≥дливоњ д≥њ речовин: J вплив х≥м≥чних речовин на орган≥зм (токсиколог≥чний); J вплив на органолептичн≥ властивост≥ води (органолептичний); J вплив на процеси природного самоочищенн¤ водойми (загальносан≥тарний). ќснову нормуванн¤ складаЇ принцип граничноњ ознаки шк≥дливост≥, тобто пошук
найменшоњ пороговоњ концентрац≥њ за вс≥ма вказаними ознаками. ÷¤ концентрац≥¤ ≥ закладена в основу √ƒ речовин. «г≥дно ≥з сучасними у¤вленн¤ми г≥г≥Їн≥чна √ƒ речовин у вод≥ Ц це максимальна концентрац≥¤, ¤ка при д≥њ на орган≥зм людини прот¤гом усього
житт¤ не маЇ пр¤мого чи опосередкованого впливу на стан здоровТ¤ нин≥шнього або прийдешнього покол≥нь, а також не пог≥ршуЇ
г≥г≥Їн≥чн≥ властивост≥ водокористуванн¤. –ибогосподарськ≥ √ƒ ор≥Їнтован≥ на збереженн¤ та п≥дтримку параметр≥в, що визначають структурну та функц≥ональну ц≥л≥сн≥сть екосистеми водоймищ рибогосподарського призначенн¤. ѕор¤д з √ƒ застосовуЇтьс¤ показник ор≥Їнтованих безпечних р≥вн≥в впливу
(ќЅ–¬) пестицидних препарат≥в, отриманих на основ≥ експресноњ оц≥нки токсичност≥ речовин. —ан≥тарна охорона атмосфери населених м≥сць базуЇтьс¤ на г≥г≥Їн≥чних
нормативах √ƒ забруднюючих речовин в атмосферному пов≥тр≥, дотриманн¤ ¤ких запоб≥гаЇ пр¤мому чи поб≥чному шк≥дливому впливу
цих речовин на умови житт¤ ≥ здоровТ¤ населенн¤ та його потомство. √ƒ лежать в основ≥ встановленн¤ величин гранично допустимих
викид≥в (√ƒ¬), що забезпечують на практиц≥ дотриманн¤ г≥г≥Їн≥чних норматив≥в. √ƒ¬ визначаЇтьс¤ сумою загальноњ
к≥лькост≥ викид≥в, що вже Ї у навколишньому середовищ≥, ≥ к≥лькост≥ викид≥в, що
оч≥куЇтьс¤ у майбутньому. ÷¤ сума не повинна перевищувати √ƒ в≥дпов≥дних речовин в атмосфер≥. ѕроте нормам √ƒ¬ не
прид≥л¤ють належноњ уваги. ” пор≥вн¤нн≥ з √ƒ вони мають ¤к би дорадчий характер. “ам,
де њх дотриманн¤ вимагаЇ ≥стотних кап≥таловкладень, ¤к правило, застосовують нормативи тимчасово узгоджених викид≥в (“”¬). Ќин≥ встановлено √ƒ дл¤ 256 х≥м≥чних сполук при њх ≥зольован≥й д≥њ ≥ дано характеристику комб≥нованого впливу 43 сум≥шей. ¬они включають
√ƒ дл¤ двох пер≥од≥в: 20Ц30-хвилинного (максимально розвинута √ƒ ) та 24-годинного (середньодобова). р≥м того, експресним ≥ розрахунковим методами встановлюють ор≥Їнтовно
безпечн≥ р≥вн≥ впливу (ќЅ–¬), ¤к≥ в окремих випадках в≥дпов≥дають вимогам √ƒ в≥дпов≥дних речовин, але не переход¤ть у ранг √ƒ через в≥дсутн≥сть метод≥в визначенн¤ на¤вност≥ цих речовин в
атмосфер≥. ’≥м≥чн≥ забруднювач≥ грунту впливають на орган≥зм людини не пр¤мо, а опосередковано, через контактуюч≥ з грунтом середовища (пов≥тр¤, вода,
рослинн≥сть). “ому при визначенн≥ величини допустимого навантаженн¤ х≥м≥чноњ речовини в грунт≥ разом ≥з
загальносан≥тарними показниками (вплив на грунтовий м≥кроб≥оценоз ≥ процес самоочищенн¤ грунту) вико ристовуютьс¤ ще три
специф≥чних дл¤ даного середовища показника шк≥дливост≥: транслокац≥йний (м≥грац≥¤ х≥м≥чних речовин ≥з грунту в
рослини), м≥грац≥йний пов≥тр¤ний (≥з грунту в атмосферне пов≥тр¤), м≥грац≥йний водний (≥з грунту в грунтов≥ води). √ƒ х≥м≥чних
речовин у грунт≥ встановлюЇтьс¤ з урахуванн¤м л≥м≥туючого показника њх шк≥дливост≥. Ќа першому м≥сц≥ за важлив≥стю нормуванн¤ сто¤ть пестициди та њх метабол≥ти, пот≥м нафтопродукти, с≥рчан≥ сполуки та ≥нш≥ речовини
орган≥чного синтезу. –обоч≥ концентрац≥њ х≥м≥чних речовин визначаютьс¤, виход¤чи з р≥вн¤ природного вм≥сту конкретного елементу з урахуванн¤м його на¤вност≥ у грунт≥ рег≥ону, що досл≥джуЇтьс¤. Ќапр¤мком комплексного сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чного нормуванн¤ Ї розробка системи показник≥в, що визначають чистоту води, пов≥тр¤, грунту.
¬она представлена або перел≥ком показник≥в ≥з заданими властивост¤ми, або сумарними в≥дносними показниками (≥ндексами ¤кост≥).
“ак≥ показники знаход¤тьс¤ на стад≥њ експериментальних розробок. ѕри п≥дготовц≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних норматив≥в, повТ¤заних ≥з забрудненн¤м навколишнього середовища, виход¤ть з припущенн¤, що
забруднюЇтьс¤ ¤кесь одне б≥ох≥м≥чне середовище. —аме так опрацьовувалис¤ нормативи √ƒ техногенних сполук дл¤ атмосфери, поверхневих
вод ≥ грунту. ¬насл≥док того, що на¤вн≥ норми √ƒ крапков≥ та екстеритор≥альн≥, оц≥нки впливу господарських обТЇкт≥в на
середовище ≥нколи мають непередбачуван≥ насл≥дки. «начна к≥льк≥сть сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних норм не розробл¤лась, а
встановлювалась або рекомендувалась зверху, що тањть у соб≥ потенц≥йну небезпеку при екстремальних або г≥потетичних ситуац≥¤х (наприклад, норми
рад≥ац≥йноњ безпеки п≥сл¤ катастрофи на „ј≈—). “ак≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ нормативи вже тривалий час п≥ддаютьс¤ критиц≥,
оск≥льки в них не враховано специф≥ку конкретного рег≥ону, не анал≥зуЇтьс¤ вплив складних звТ¤зк≥в, що ≥снують у навколишньому
середовищ≥ та сусп≥льств≥. √оловними недол≥ками ≥снуючого природоохоронного нормуванн¤ Ї в≥дсутн≥сть: J Їдиноњ концепц≥њ природоохоронного нормуванн¤, ¤ка б визначала мету ≥
критер≥њ оц≥нок стану еколог≥чних систем дл¤ тих чи ≥нших антропогенних навантажень; J ун≥ф≥кованих принцип≥в ≥ метод≥в еколог≥чного нормуванн¤, ч≥тких вимог до
обгрунтуванн¤, над≥йност≥ та пер≥одичност≥ корекц≥њ норм й регламент≥в еколог≥чноњ безпеки, через що
багато норм методолог≥чно не обгрунтован≥ ≥ субТЇктивн≥; J просторово-часовоњ диференц≥ац≥њ та обмежень на використанн¤ еколог≥чних
норматив≥в щодо р≥зних природних зон, а не окремих њњ компонент≥в; J достатн≥х емп≥ричних даних ≥ д≥йових процедур еколог≥чноњ д≥агностики
стану довк≥лл¤; J в≥дпов≥дних математичних моделей; J орган≥зац≥йних ≥ матер≥ально-техн≥чних умов дл¤ проведенн¤ науково-досл≥дних роб≥т з проблем забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки та
еколог≥чного нормуванн¤. Ќа уваз≥ необх≥дно мати ≥ те, що: J окрем≥ види норм недостатньо повТ¤зан≥ м≥ж собою ≥ нер≥дко суперечать одна одн≥й, оск≥льки вони визначен≥ на р≥зних методичних
основах; J серед ≥снуючих норм та п≥дход≥в лише дуже незначна частка може вважатис¤ еколог≥чними, тому що вони встановлен≥ не стосовно екосистем
(або нав≥ть њх окремих властивостей), а стосовно допустимих умов господарюванн¤ або господарського використанн¤
природних ресурс≥в. «а допомогою цих норматив≥в регламентуЇтьс¤ к≥льк≥сть промислових ≥
побутових техногенних сполук, що надход¤ть у природне середовище. ѕод≥бна регламентац≥¤ можлива лише за умови, що в кожний момент часу безпосередньо в зонах викид≥в ≥ скид≥в концентрац≥¤ токсикант≥в не перевищуЇ √ƒ . ѕереважна частина чинних нин≥ в ”крањн≥ природоохоронних правил ≥ норматив≥в була опрацьована на баз≥ дос¤гнень сан≥тарно-
г≥г≥Їн≥чноњ науки майже п≥встол≥тт¤ тому. ¬ њх основу покладено витратно-екстенсивний п≥дх≥д до розвитку природокористуванн¤. ÷≥
правила ≥ нормативи викладено у дек≥лькох сотн¤х р≥зних документ≥в ≥ переважна њх
частина маЇ т≥льки дорадчий характер. якщо пор≥вн¤ти ≥снуюч≥ нин≥ в ”крањн≥ природоохоронн≥ правила ≥ нормативи та фактичну еколог≥чну
ситуац≥ю, що склалас¤, то нав≥ть за суттЇвого скороченн¤ обс¤г≥в виробництва у пор≥вн¤нн≥ з 1990 р. ≥ скороченн¤ викид≥в
шк≥дливих речовин у навколишнЇ середовище њх варто визнати недосконалими. « урахуванн¤м наведеного можна зробити висновок, що за ≥снуючого стану
еколог≥чного нормуванн¤ неможливо обТЇктивно контролювати токсичн≥сть фактичноњ сукупност≥ шк≥дливих речовин ≥ сполук,
њх довго-тривал≥ комб≥нован≥ та вторинн≥ ефекти. ƒ≥юч≥ природоохоронн≥ правила ≥ нормативи суперечать реальним економ≥чним умовам функц≥онуванн¤
п≥дприЇмств ≥ не можуть стимулювати њх д≥¤льн≥сть в галуз≥ охорони навколишнього середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми еколог≥чного нормуванн¤ необх≥дно створити
загальнодержавну систему, спр¤мовану на формуванн¤ ≥ пост≥йне вдосконаленн¤ еколог≥чних норматив≥в, правил ≥ стандарт≥в. ѓх
дотриманн¤ забезпечить пост≥йну еколог≥зац≥ю господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ уможливить ≥снуванн¤ еколого-економ≥чних систем
¤к≥сно нового типу, адекватних збалансованому розвитку. ÷е означаЇ, що парт≥¤ «елених ”крањни маЇ виконувати у в≥тчизн¤них ур¤дових
≥ парламентських структурах в≥дпов≥дальну функц≥ю еколог≥чноњ корекц≥њ перш за все економ≥чного законодавства. ≈колог≥чн≥сть
будь-¤кого виробництва маЇ стати нормою Ц так само, ¤к нормою маЇ стати обовТ¤зок п≥дприЇмства в≥дновити нормальн≥ пара- метри екосистеми, порушеноњ втручанн¤м людини.
|
